Люди часто забувають про доріжки при плануванні дачі. Вони зосереджуються на терасі, саді, квітах. Але доріжка — це перша архітектурна лінія, яку люди бачать, коли приходять на ділянку.
Хороша доріжка робить два речі одночасно: практично направляє людей по сухому місцю та естетично упорядковує весь простір ділянки. Погана доріжка — це калюжі, брудні ноги і враження безладу 🚶
Гравій — найпростіший і найдешевший варіант. Насипте 5-10 см гравію на виготовлену основу, і доріжка готова. Коштує від 200-500 грн за квадратний метр.
Мінус: гравій потребує щорічного поновлення (частина його розчисляється, западає в землю). Взимку він розсипається, весною потребує выгрібання. На дощі робиться брудним.
Тротуарна плітка — практичніший варіант. Вона служить 20-30 років, не потребує поновлення, легко чистяться. Коштує від 500-1500 грн за кв. м залежно від якості.
Варіанти: прямокутна, квадратна, складний озор (ялинка, цегла). Темна плітка поглинає тепло і стає гарячою на сонці. Світла плітка прохолодніша.
Натуральний камінь (гранітні плити, сланець) — люкс варіант. Виглядає дорого і служить століттями. Коштує від 2000-5000 грн за кв. м.
Мінус: дорого, важко укладати (потрібні спеціалісти), можливо буває слизькою у вологу погоду.
Дерево (спилки дерева, дошки) — естетично гарно, але служить 3-5 років перед тим, як почне гнити. Коштує від 300-1000 грн за кв. м залежно від матеріалу.
Для довготривалості потрібна обробка імпрегнантом щороку.
Мульча та щепа — еколюбива альтернатива гравію. Органічна, теплу, але потребує частого поновлення (розкладається за 1-2 роки). Коштує від 100-300 грн за кв. м.
Доріжка не просто з’єднує дві точки. Вона повинна мати сенс в дизайні ділянки.
Напрямок: доріжка від входу до будинку повинна бути прямою або з м’якими кривими, але не з різкими зигзагами. Різкі повороти роблять простір невпорядкованим.
Якщо ділянка довга та вузька, доріжка по центру робить її ще вужчою психологічно. Краще розташувати доріжку збоку або навіть по діагоналі.
Ширина: мінімум 0,8-1 метр для однієї людини. Для двох людей, які йдуть поруч — 1,2-1,5 метра. Для проїзду тачки — мінімум 1 метр.
Если доріжка вузька, вона буває невідповідною і люди йдуть на траву поруч.
От якості основи залежить все. Навіть плітка на поганій основі через рік буде хвилястою.
Якщо на ділянці стояча вода, перед щебенем зробіть дренаж з гофрованої труби. Вода повинна мати, куди текти.
Креслення та маркування: спочатку намалюйте доріжку на папері в масштабі. Потім позначте її контури на місцевості мотузкою і вкутниками.
Підготовка основи: як описано вище — щебінь, пісок, утрамбування.
Укладання плітки: починайте з краю (біля будинку або входу) і рухайтесь далі. Кожна плітка укладається з невеликим нахилом для відведення води (1-2 мм).
Використовуйте рівень, щоб перевірити, чи плітка не проседає.
Заповнення щілин: між плитками залиште 2-5 мм щілини. Заповніть їх пісковим розчином або спеціальним герметиком.
Завершення: дайте розчину висохнути (1-2 дні), потім промийте плітку водою з шланга.
Вода на доріжці — це проблема. Вона робить її слизькою, пошкоджує матеріал, стоїть лужами.
Шляхи вирішення:
Доріжка без озеленення виглядає холодно. Рослини по краях роблять її більш органічною.
Низькі рослини (до 50 см): лавандаx, герань, почвопокривні рослини. Вони не загороджують дорогу, але роблять край цікавим.
Середні рослини (50-100 см): спірея, кизильник, декоративні злаки. Вони можуть обходити доріжку з двох боків.
Висока озеленення (більше 100 см): живопліт з самшиту або ялівцю. Це поділяє ділянку на зони і робить доріжку менш видною з вулиці.






